Teaser for the article about dialogues with former political prisoners in Lviv
Учасниця з Чернігова про діалог між студентами та колишніми політв’язнями, у Львові
Вівторок, Грудень 1, 2015

Учасниця з Чернігова про діалог між студентами та колишніми політв’язнями, у Львові

Чи замислювалися ми, представники молодого покоління, коли-небудь про те, що є дійcно важливим у нашому житті? Чи бачили ми справжнє горе? Та й взагалі, чи цінуємо ми життя? Цього листопада я мала гарну нагоду змінити свій світогляд та усвідомити життєві цінності.

Я неймовірно рада, що стала учасницею зустрічі колишніх політв'язнів тоталітарних режимів та студентів зі всієї України, що відбулася 23 листопада у Львові в рамках проекту "Майбутньому потрібні спогади: український діалог про історію та спогади".

Photo from feedback of Kateryna Kovalenko, participant of the Lviv dialogue between former political prisoners and the youth, 23.11.2015

Коли я долала величезну відстань у сотні кілометрів, я думала, що це буде складно, адже знайти спільну мову з людьми, з якими маєш різницю у віці більше, ніж 70 років, важкувато, бо ви зовсім по-різному виховувалися, маєте цілком різний життєвий досвід, та й взагалі, напевно, єдине, що вас об'єднує, — це любов до України. Проте вже з перших хвилин зустрічі зі старшим поколінням ми зрозуміли, що маємо справу з людьми, які в душі такі ж, як і ми, проте виглядають значно старшими. Знаєте, такої кількості оптимізму, патріотизму та щирості я вже давно не бачила!

Протягом дня ми розмовляли, ділилися думками, згадували минуле та мріяли про майбутнє. Я та інші представники молоді почули безліч історій з глибокого минулого від свідків подій на різні теми: український таємний університет у Львові, польсько-німецька війна, голодомор 1932-1933 років, Львівське віче 1988 року та багато-багато інших.

Photo to the feedback of Kateryna Kovalenko, participant of the Lviv dialogue between former political prisoners and the youth, 23.11.2015

Найбільш щирим та зворушливим особисто для мене був діалог з Ганною Іваницькою. Вона розповідала, яку роль вона відігравала у проведенні Львівського віче 1988 року, про арешт та жорстокі тортури. Незважаючи на це, вона мовила надзвичайно щирі слова: "Я люблю Україну до загибелі!" Коли я дивилась в її очі, я розуміла, що Україна жива, поки є люди, котрі її люблять.

Photo to the feedback of Kateryna Kovalenko, participant of the Lviv dialogue between former political prisoners and the youth, 23.11.2015

Я була вражена витримкою та відданістю цієї жінки… За її словами, пані Ганна отримувала розряди електрошоку 33 рази! Я намагалась найбільш детально записати її слова про перебування у в'язниці, аби донести те, що я чула та відчувала, коли слухала її: "Я лягаю спати у в'язниці і бачу образ Матінки Божої. Я падаю на коліна та й кажу: "Матінко, я не варта того, аби Ти до мене приходила, бо я зазнала хвилини зневіри!", а Вона простягає до мене руку та й каже: "Ти вийдеш." Через тиждень мене випустили з в'язниці".

Дуже багато думок та спогадів, які просто неможливо викласти на папері чи в електронному вигляді... Хотілося б завершити цитатою з вірша, який нам декламувала пані Ганна під час зустрічі (саме з цим віршем вона виступала на Львівському віче 1988 року):

Виший, моя кохана, виший сорочку мені
Так, щоб рідні Карпати видні були вдалині.
Виший на всенькі груди, квіток позич у гаю
Так, щоб хороші люди бачили душу мою.

А на отих квіточках китицю колос вчепи,
Вималюй на сорочці рідні мої степи.
Так, щоб і даль солов'їна, й дівчина біля села,
Так, щоб моя Україна вся біля серця була!

Photo of Kateryna Kovalenko, participant of the Lviv dialogue between former political prisoners and the youth, 23.11.2015

 

Катерина Коваленко,
учасниця діалогу з м.Чернігів

 

 

Просимо звернути увагу, що думка автора статті не обов’язково збігається з офіційною позицією МГО "Основи свободи" та програми "Україна активна: загоєння минулого"

 

comments powered by Disqus