Учасники проекту 2010 р.

Учасники проекту 2010 р.

Учасники проекту 2010 р.

Зоя (Алчевськ). Голова Луганського обласного відділення всеукраїнської молодіжної громадської організації "Демократичний Альянс", філософ, аспірантка Східноукраїнського національного університету імені В. Даля.

Моєю мотивацією участі у проекті було в першу чергу відповісти на гострі питання, з якими я щоденно зустрічаюсь у своєму громадському житті, родині, колі знайомих. За родом своєї діяльності я беру участь у різноманітних дискусіях, обговореннях, акціях протесту, коментую ті чи інші події, але не маю однозначного внутрішнього розуміння з низки питань.

Поліна (Сімферополь). Народилася в Сімферополі 1983 року. У 2005-му Закінчила факультет культурології. Вважає Крим своєю Батьківщиною.

Цього року я потрапила на проект "Укріплення довіри між багатонаціональною молоддю Криму", яку організував сімферопольський Клуб молодих лідерів. Через відсутність достатнього фінансування вищої освіти в Україні, не можу вивчати ті питання, які мені цікаві, зокрема – не можу навіть зрозуміти та відкрити для себе, що таке українська культура та українська ідентичність. Якщо я дійду до кінця проекту, то це дозволить мені краще дізнатися та зрозуміти, що таке Україна і чи варто сподіватися на об’єднання країни."

Галина (Миколаїв). Приїхала з Миколаєва. Студентка та громадський діяч.

Я є українкою, люблю свою країну, але, на жаль, дуже мало знаю про неї. Хотіла б скласти цілісну картинку українських регіонів, зрозуміти, чому вони такі різні, хоча їх об'єднує одна історія, і дізнатися, що можна, потрібно і важливо зробити для подолання всіх кордонів та загоєння ран. Хочу, щоби мої діти жили в єдиній, дружній, толерантній, сильній та шанованій державі.

Шукрi (Сімферополь). Приїхав з Криму, студент Кримського інженерно-педагогічного університету за спеціальністю " історія". Громадський діяч. Член кримсько-татарської міжнародної організації "Bizim Qirim".

Вже давно цікавлюсь міжетнічними проблемами. Небайдуже майбутнє України та мого народу – кримських татар. Виступаю за толерантність та єдність в суспільстві, саме тому й вирішив долучитися до проекту "Україна активна 2010: Загоєння минулого.

Владислав (Харкiв). Менеджер з розвитку компанії, що займається виробництвом пластикової продукції. Дуже любить свою роботу. Власне, вона і займає у нього більшість часу.

У цьому проекті я вперше виступив у ролі фасилітатора і можу сказати, що для мене це важливий досвід. Також багато чого я почерпнув з історій, які почув від учасників. Але поки що не можу робити висновків – потрібно переварити все те, що відбувалося.

Оксана (Чернігів - Київ). Член команди організаторів.

Мені було цікаво організувати, проект, було цікаво, що з цього всього вийде. На мій погляд, "Україна активна" - актуальний проект. Якщо хочеш змінити світ – почни з себе, але змінюй його малими дозами.

Alex, Australia

Алекс (Мельбурн, Австралія). Активіст МГО "Ініціативи Змін", тренер-фасилітатор з розв'язання конфліктів, побудування відкритих та чесних діалогів.

Моє бачення в тому, що великі зміни починаються з окремих осіб. Саме тому я тут на програмі в ролі фасилітатора.

Василиса (Лісса, Дзвінка) (Харків). Студентка Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, громадський діяч. Член обласної молодіжної організації "ДУМКА".

Вже бачила різні україни, окрім української. Маю на увазі, цілісно української. Але цього тижня побачила, що люди з різних куточків України, і навіть з різних країн, можуть щасливо співіснувати разом. Якщо може десять – зможе й вся країна?.. Так, ми різні, в нас різні проблеми і вихідні дані. Але якби всіх підстригти під один гребінець – хіба б то були люди?..

Лідія (Одеса - Київ). Одна з перших, хто доклав максимум зусиль до проекту та під час нього. Член команди організаторів до осені 2010 року.

Ольга (Львів - Київ). Ініціатор та керівник цього проекту, а також регіональний координатор МГО "Основи свободи". За освітою перекладач з англійської та японської мов, магістр прикладної лінгвістики. Родом зі Львова.

У 2005-2006 рр. я брала участь у подібних проектах у країнах Південно-Східної Азії, звідки й почерпнула ідею формату проекту. Я прагну організувати проект, в якому буде простір для історій життя українців будь-яких поглядів, віросповідань, соціальних та мовних статусів. Хочу принести визнання тим, хто страждав внаслідок режимів, та інформацію з перших уст тим, хто не мав доступу до неї.

Наталія (Москва, Росія). Керівник громадської організації МБГО "Теплий Дім" (Москва), яка займається допомогою в соціальній адаптації жінкам, що пережили військовий конфлікт. Практичний психолог. Тренер.

Цей проект цікавий для мене тому, що проблеми, якими я займаюсь останнім часом, стосуються цього проекту. Україна сама по собі мені важлива, бо вона стосується одного з вимірів моєї ідентичності.Мені цікава історія України, її природа, люди.

Зоряна. Тренер-фасилітатор, член менеджмент-групи міжнародної організації "Основи свободи". Залучена до діяльності міжнародної асоціації "Ініціативи змін" вже 10 років.

Михайло (Харків). Режисер харківського телебачення.

Мрію знайти на проекті друзів – таких, щоби можна було спілкуватися і надалі. Мрію зняти фільм, який був би досягненням не тільки для мене, але й для "Основ Свободи". Розібратися в собі, особливо в питаннях свободи та милосердя.

Діана (Бая Маре, Румунія). Активіст МГО "Ініціативи Змін", тренер-фасилітатор з розв’язання конфліктів, побудування відкритих та чесних діалогів. Координатор Клубу молодих Лідерів у м. Бая Маре.

Мій досвід загоєння минулого у Трансильванії, а також у різних країнах світу та науковий ступінь у "Загоєнні пам’яті" можуть допомогти учасникам зрозуміти, що подібні проблеми існують у цілому світі, навіть якщо ситуації не ідентичні. В основі ж завжди лежать ті самі принципи, людські потреби та цінності.

Крістіна (Сідней, Австралія). Активіст МГО "Ініціативи Змін", тренер-фасилітатор з розв'язання конфліктів, побудування відкритих та чесних діалогів.

Минулого року я брала участь у програмі на Соломонових островах, де ми започаткували Комісію правди та примирення. Це унікальна можливість для колишніх воїнів і жертв конфліктів почути історію один одного, - перший крок до примирення.