Україна: чому є надія

Україна: чому є надія

Середа, 30. Липень 2014

Україна: чому є надія

John Graham

Розстріл малайзійського рейсу MH17 над територією України може відкрити двері до мирного врегулювання конфлікту. Ніби доводячи свою причетність до катастрофи, Росія зараз захищається, вона, так само як і підтримані нею сепаратисти, зупинена, принаймні зараз, коли Росія викручується і відступає у світлі всесвітнього осуду й загрози найбільш болючих економічних санкцій. Усе це має сприяти більшій підтримці сучасних миротворчих ініціатив.

Найбільш вагомі з цих ініціатив провадяться не дипломатами чи політиками, а звичайними громадянами. Я провів п’ять днів у гірському районі Швейцарії з 25-ма з них – українськомовними із заходу України, російськомовними зі сходу, а також з кількома росіянами. До складу цієї групи входили поважні вчені, лідери громадських груп і співробітники українсько- та російськомовних медіа. На меті було побачити, чи зможе ця група занадто різноманітних людей вибудувати спільне бачення процесу мирних змін в Україні, яке могло б стати дороговказом для національного плану, втіленого лідерами країни і визнаного в усьому світі, включно з Росією.

Усе це відбувалося на конференції Справедливе врядування в Ко, різновиді "Давоського форуму" для агентів змін, яка щорічно проводиться у старовинному готелі, розташованому в горах над Монтре. Щороку Конференція розглядає один-два найбільших світових конфлікти. Цього року в полі її зору опинилася Україна. Досвід миротворчої діяльності Ко вражає, адже він сягає 1946 року, коли почалися перші спроби зцілення травм Другої Світової війни. Різні люди з цілого світу, і я в тому числі, приїхали сюди з метою підтримки, заохочення і фасилітації діалогів.

Процес не був легким. Погляди учасників не збігалися навіть у тому, що являє собою Україна. Українці із Заходу намагалися бачити майбутнє України, й економічне майбутнє –в тому числі, частиною Європи. Мешканці сходу – прикордонних із Росією регіонів, індустрія яких пов’язана з цією державою, більшою мірою були орієнтовані на Москву. Першого дня дві сторони конфлікту не змогли дійти згоди, за винятком спроб, потрібних для уникнення повномасштабної війни.

Російська підтримка сепаратистів, які відхопили величезний кусень території сходу, розпалює напругу і насильство. Західні українці в Ко вважали російську грошову допомогу неприкритою агресією. Мирослав, західноукраїнський дисидент, який провів 10 років у радянському "ГУЛАзі", тривожився через те, що діяльність російського президента Владіміра Путіна спрямована на відновлення тоталітарної Російської імперії. Суперечка розпочалася, коли В’ячеслав, запальний професор з Москви, зауважив, що Путін всього лише допомагає пригнобленій меншості боротися проти несправедливої і байдужої влади у столиці Україні – Києві.

Спільність поглядів щодо діалогу почала виникати тоді, коли люди з обох протиборчих сторін усвідомили свої спільні етнічні корені і, щонайважливіше, власну спільну історію жертв і болю, включно із подіями Другої Світової війни і режимом Сталіна, які загалом забрали десятки мільйонів життів. 25 людей під час цих сесій були пораненими братами. Кожен мав власну історію, щоб її розповісти іншим, - і кожен слухав історію іншого.

Діалог ставав дедалі більш щирим і глибоким. Більшість учасників із заходу погодилися з тим, що російська агресія була не єдиною причиною конфлікту. Існували серйозні і виправдані образи обох сторін, для загоєння яких кожна наступна влада протягом 23 років від здобуття незалежності робила надто мало. Було втрачено велику кількість можливостей для створення спільного бачення для країни, яка мала би бути більш цілісною і впорядкованою. І кожна наступна влада в Києві була сумнозвісною через свою корумпованість, недостойною широкої підтримки.

Це були п’ять днів гніву, болю, ввічливості, криків і мужності. Дієвим інструментом стало щире визнання історичної пов’язаності Гітлера і Сталіна. Під час фінальної сесії російські та українські учасники презентували вражаюче об’єднання "Платформа для українсько-російського контакту, діалогу та ініціатив". Платформа засуджувала "агресивні та ворожі дії Російської Федерації проти України" і наголошувала на нагальній потребі "захистити територіальну цілісність України". Вона закликала до безумовного погодження з існуючими міжнародними угодами і вимогами та щирого й відкритого прочитання історії, "разом із необхідністю подолання нашого тоталітарного минулого і побудови цілісного і вільного суспільства у нашій країні". Сприйнятий як практична дорожня карта, цей документ закликав усіх українців приєднатися до діалогу щодо майбутнього країни і допомогти у створенні спільних ініціатив і практичних кроків у побудові миру.

Скажете, всього лише побажання? Ці 25 людей не були бездіяльними мрійниками або підлітками-ідеалістами. Вони – професіонали з навичками, компетентністю і ресурсами, необхідними для творення змін. Багато хто з них уже був тут. Ганна, учасниця кривавих протестів на Майдані, пояснила свої погляди таким чином: "Ця криза не стосується етнічної приналежності або географії. Вона стосується надії. Одна сторона впевнена, що ми зможемо вирішити наші проблеми власноруч; інша сторона прагне стабільності старого Радянського Союзу, за часів якого правила для нас встановлювалися правила. Перші мають продемонструвати другим, що вирішення можливе, що люди разом можуть створити стабільну і правову державу".

Від лютого Ганна координує стрімко зростаючий національний рух "Реанімаційний пакет реформ" (РПР). Його мета полягає в переорієнтуванні протестної енергії у конструктивні правові зміни. РПР наразі нараховує більш ніж 200 експертів і 50 громадських груп, покликаних впроваджувати реформи і розробляти попередні законопроекти для подолання корупції, реформування судочинства, місцевого самоврядування, публічного адміністрування, податків, виборів, медіа та іншого. Десять законів, запропонованих РПР, були прийняті Верховною Радою України, і з кожним успіхом РПР отримує більш широку громадську підтримку і визнання, потрібні для системних змін. Розуміючи необхідність участі в діалозі всіх шарів українського суспільства, лідери РПР подорожують країною для заохочення підтримки реформ. На сьогодні вони отримали декларацію від Ко як додаткове джерело натхнення і допомоги.

Так багато зараз знаходиться під загрозою. Без серйозного подолання корупції українська влада не зможе ні отримати визнання людей, не має значення, зі сходу чи заходу, - ні переконати країни Західної Європи відкрити двері до економічного зростання України. І поки ширші реформи не зможуть створити прозоре, правове, рівне державне керівництво, до того часу люди, що живуть у Східній Україні, не зрозуміють, чому їм слід припинити озброєну боротьбу.

Чи буде РПР, та й будь-яка ініціатива, успішною? Помаранчева революція в Україні у 2004 році була розпочата зі схожою метою, і все знову непомітно повернулося на ті ж самі кола. Україна стала однією з найбільш корумпованих, автократичних країн у світі. І Путін міг вирішити захопити Україну у будь-який час.

Я усвідомлюю, що в Ко не були присутні ні політичні лідери, ні військові головнокомандувачі, а кілька осіб з групи відмовилися ставити свій підпис під твердженнями об’єднання. Але 25 дуже сміливих людей зробили перший крок на важкому шляху примирення. Те, що сталося в Ко, було необхідним етапом побудови миру. Ко вкотре нагадало мені про силу сміливих і відданих звичайних громадян. Українські реформатори, як ті, що зібралися в Ко, цього року вже мають досвід повалення влади, яка не служила інтересам країни. Тепер настав час більш важкого виклику - побудови такої влади, якої потребує ця країна, - рівної, ефективної, чесної і справедливої.

Автор: Джон Грехем
Переклад: Татьяна Кальченко

Джон Грехем є автором книги "Витягни голову з піску: Керівництво зі створення змін у Вашій країні та за її межами" (Сан-Франциско: Berrett-Koehler, 2005) та "Сідай, молодий незнайомцю" (Langley: Packard Books, 2008). Він також є керівником проекту Giraffe Heroes Project і колишнім американським дипломатом.

Будь ласка, зверніть увагу, у діяльності організації "Ініціативи змін" беруть активну участь представники багатьох культур, національностей, релігій і вірувань. Ця стаття відбиває погляди автора і необов’язково відповідає позиції "Ініціатив змін".