Володимир Маркусь. Я жив роботою і спортом

Volodymyr Markus, a header image for the online gallery of miners stories, Ukraine

Володимир Маркусь. Я жив роботою і спортом

Віртуальна виставка історій життя "Шахтарські історії", 2016 р.

Середа, 2. Листопад 2016

Володимир МАРКУСЬ: Я жив роботою і спортом

Володимир Маркусь народився 1957-го року у селі Ра́кова Самбірського району Львівської області. Має багаторічний досвід роботи гірничим робітником очисного вибою і гірничим майстром на шахті "Червоноградська" ДП "Львіввугілля", захоплюється футболом. За його безпосередньої участі була створена команда "Шахтар-Острів", яка є переможцем багатьох турнірів районного рівня.

Володимир МАРКУСЬ - ВМ
Шахтарські історії – ШІ

ШІ: Де ви народилися?

ВМ: Я народився в селі Ра́кова Самбірського району. То є Львівська область, біля Самбора. Батьки звідти тоже походять. Я тут в зятях, "в приймах". Батько працював головою сільської ради, потім був завгоспом в школі. Мати була техпрацівниця. В нас тоже багатодітна сім'я - семеро дітей. Каже: "Гени передалися."

ШІ: Ким ви мріяли стати?

ВМ: Мріяв стати спортсменом. Про шахту не мріяв, це чисто випадковість. Про спорт мріяв. Волейбол, футбол, баскетбол - любий вид спорту для мене був цікавий змаленьку. Для мене то було життя.

ШІ: Ким ви працювали?

ВМ: ГРОЗом [гірничий робітник очисного вибою - ред.] і гірничим майстром. Була армія і там я познайомився з хлопцем з тієї місцевості. Він мене фактично "запросив". А ще тут жила сестра в Червонограді. В ті часи теж було тяжко з роботою. Ходив-ходив, а він каже: "Можна заробити на життя". Я роботи не боявся. Можна сказати, завдяки товаришу і сестрі попав сюди. Весь час працював грозом і трохи гірничим майстром на Другій Червоноградській [шахта "Червоноградська" ДП "Львіввугілля" - ред.]. Закінчив технікум в Червонограді.

ШІ: Запам’ятались цікаві ситуації з роботи?

ВМ: Багато було цікавих ситуацій. Той же страйк, спортивні змагання, вечори були досить активні: Новий рік, всі свята відмічали колективно. В нас був такий секретар комсомольської організації [осередок "Комуністичного союзу молоді" на шахті в радянський час - ред.] - часто організовував вечори, щоб люди могли зустрітися, поговорити.

ШІ: Ви захоплюєтесь футболом?

ВМ: Я його з дитинства любив. В кожної людини є якесь здорове хобі: риба, гриби. Моє більше - активний рух, активний спосіб життя. Бігаю з м’ячем: футбол, волейбол. Стараюсь підтримувати себе в формі. Діти тоже досить обдаровані в тому керунку, почав їх підтимувати. Добре, що відірвав дітей трохи від комп’ютера, від телефонів. Ведуть активний спосіб життя.

За моїх часів на кожній вулиці була своя футбольна команда. Тепер в селі ви не зберете одинадцять чоловік, хто вміє копати м’яча. Фактично фізично здорових дітей мало. Діти з першого класу мають фізичні проблеми: сколіози, кіфози і тому подібне. Власне футбол підтримує здоровий спосіб життя.

Хоча після кожного футольного матчу у нас невеличкі посиденьки. Є невеличка порція алкоголю, розбір матчу, люди спілкуються, кожен свої проблеми розказує. Після того навіть йдуть людям помагають: тому сіно привезти, тому на картоплю. Навіть таке було, на треніровку не йде, бо має роботу. Побігли три-чотири чоловіка, зробили і вже його витягнули.

ШІ: У вас в селі є футбольна команда?

ВМ: Так, "Шахтар-Острів". Вже четвертий рік в районі номінуєм. Того року вже два турніри виграли, минулого року всі турніри які були в районі. Позаминулого – теж всі.

ШІ: То всі нагодроди позаду вас?

ВМ: То ще не всі. Всі шестеро [синів] грають в футбольній команді. Півкоманди всі ми, Маркусі.

ШІ: Коли ви працювали на шахті, мали час на спорт?

ВМ: Аякже ж. Я жив роботою і спортом. Власне півсела працює на шахті. Мої четверо синів і хлопці з села. Так склалося, що я покинув шахту. З шахтою зв’язок підтримую. Досить дружній колектив.

ШІ: У вас є традиції в футбольній команді?

ВМ: Є. Участвуєм у всіх турнірах, які є. Після матчу збираємся, день народження відмічаємо культурно на природі. Є своя футболка з фотографією, вручаємо кожному футболісту на пам’ять. В більшості до дня народження вручаємо такі футболочки.

ШІ: Де був більш "сплоченный" колектив, на шахті чи в команді?

ВМ: Як вам сказати... На шахті ланка була дуже дружня.. Колись були дачі, поїхали один до одного, покопали, прибрали, хтось будувався. В нас є такий Василь – вся ланка приїжджала. Після роботи, четвертої зміни, навіть після третьої, взяли коси пішли косити.

Зараз за рахунок футболу самий дружній колектив в селі. Навіть церковні громади напевно не такі організовані. Граємо переважно в неділю, може бути в суботу.

ШІ: Що би могли молодому поколінню побажати?

ВМ: Здоров'я в першу чергу. Здорова нація в першу чергу. Духовності: "Без Бога ні до порога". Єдності. І щоб вони любили працю. Не чекати, що "дядько" поможе. Треба самим на себе надіятися. Кожен господар свого подвір’я, свого порогу, своєї хати. Праця, праця і ще раз праця, і ми дойдемо до такого життя як має Європа і ще може кращого. Бо ми дуже багаті, наші землі дуже багаті, наші люди дуже працьовиті.

ШІ: Дякуємо вам!

Вдома у родини Маркусів, с. Острів, Сокальський район, Львівська область
26 липня 2016 р.


comments powered by Disqus